Українська
PDFhttps://doi.org/00.00000/0000-0000-0000-0-00
Зеленянська Н.М. — доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник, заступник директора з науково-інноваційної діяльності; Національний науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства» імені В.Є. Таїрова», вул. Перемоги, 27, селище Таїрове, Україна, 65496; +380687022373; natalyanikolaevna2019@ukr.net; ORCID: 0000-0002-9303-8686
Гогулінська О.І. — кандидат сільськогосподарських наук, в.о. завідувача лабораторії культури винограду in vitro; Національний науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства» імені В.Є. Таїрова», вул. Перемоги, 27, селище Таїрове, Україна, 65496; +380978510394; helena.kovb@gmail.com; ORCID: 0000-0003-3542-6143
Артюх М.М. — кандидат сільськогосподарських наук, в.о. вченого секретаря; Національний науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства» імені В.Є. Таїрова», вул. Перемоги, 27, селище Таїрове, Україна, 65496; +380974563609; fiziologijannc@gmail.com; ORCID: 0000-0002-4180-4588
Борун В.В. — кандидат сільськогосподарських наук, в.о. старшого наукового співробітника лабораторії фізіології винограду; Національний науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства» імені В.Є. Таїрова», вул. Перемоги, 27, селище Таїрове, Україна, 65496; +380508704503; borunv@ukr.net; ORCID: 0000-0002-3431-5612
ЗАСТОСУВАННЯ АСКОРБІНОВОЇ КИСЛОТИ ТА ПРИЙОМУ ЕТІОЛЯЦІЇ НА ЕТАПІ ВВЕДЕННЯ ЕКСПЛАНТІВ ВИНОГРАДУ В УМОВАХ IN VITRO ДЛЯ БОРОТЬБИ З ЇХ ФЕНОЛЬНИМ ОКИСЛЕННЯМ
Аbstract. Мікроклональне розмноження винограду є важливим у виноградному розсадництві багатьох країн світу. Культивування винограду in vitro може мати ряд труднощів, зокрема, під час введення ініціальних експлантів з їх тканин вивільняється велика кількість фенольних речовин, які гальмують регенераційні процеси рослин в умовах in vitro, часто це може призводити до загибелі культур. Для вирішення проблеми фенольного окислення застосовують різні прийоми, такі як попереднє замочування експлантів у розчині антиоксидантів або ж додавання антиоксидантів та/або адсорбентів у поживне середовище, культивування деякий період у темряві (їх етіоляція), однак ефективність цих методів варіює в залежності від виду та фізіологічного стану рослини, типу експлантів та потребує перевірки на практиці для багатьох сільськогосподарських рослин, в тому числі і для винограду. Метою роботи було визначити ефективність внесення антиоксиданту аскорбінової кислоти у поживне середовище та застосування прийому етіоляції експлантів на етапі введення винограду у культуру in vitro.
Введення в культуру in vitro та вирощування мікроклонів здійснювали за загальноприйнятою методикою, у поживне середовище МС додавали 1,5-3,0 мг/л аскорбінової кислоти та/або витримували у темряві 15 діб. Визначили, що найсприятливішим для приживлюваності та проліферації вічок експлантів винограду було поживне середовище з 3 мг/л аскорбінової кислоти як за умов етіоляції, так і при освітленні з 12-годинним фотоперіодом. Вміст поліфенольних сполук у зелених тканинах дослідних експлантів цих варіантів був меншим, ніж у контролі, через 15 діб після введення по завершенню періоду етіоляції, а через 30 діб кількість поліфенолів зростала, що у поєднанні з гарними біометричними показниками мікроклонів свідчило про оптимальні умови росту та розвитку мікроклонів.
Keywords: експланти винограду, культура тканин in vitro, фенольне окислення, аскорбінова кислота, етіоляція, приживання, проліферація вічка, вміст поліфенолів.